Киевская поэтесса Ирина Рассветная посвятила Кульчицкому стихотворение.

Тату, ви чуєте, тату?
Куля крізь серце – наскрізь…
Як я пишаюся, тату…
Щоки вже мокрі від сліз…
Поряд будинок палає.
Кров, що по краплі – у сніг…
Віри не йму… Вже немає…
Тату, не треба вмирати!
Як же я вас не вберіг!
Тату, там друзі чекають!
Я рятувати їх мушу!
Ви вже пробачте, благаю…
Кулею – в серце, і в душу…

Незнакомый мне человек. Но задела до слез та смерть отца от пули на глазах у сына…